ІКАРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. ікарі́єць, і́йця, ч.; ікарі́йка, и, ж.). 1. Прихильники, послідовники вчення французького соціаліста-утопіста Етьєна Кабе (1788–1856), які намагалися втілити ідею комуністичної общини в Америці в XIX столітті.
2. Члени ікарійських комун — експериментальних поселень, заснованих послідовниками Кабе на території США (у штатах Техас, Іллінойс, Айова, Каліфорнія та ін.), що ґрунтувалися на принципах спільної власності та колективної праці.