іго

1. Гнітюча, поневолювальна сила; тяжкий гніт, ярмо (перев. про чужинське панування, загарбницьку владу).

2. заст. Ярмо (у 1 знач.).

Приклади вживання

Приклад 1:
Четвер- тий раз хрестилась Русь від греків за Ольги, княгині руської, жони Іго– ревої, великого князя руського, баби Володимирової. Та княгиня відві- дала Царгород за восьмого Константина, цесаря грецького і за патріарха Полієвкта, котрий її навчив Віри Христової й охрестив і нарік їй ім’я Олена, і благословив її, мовлячи: “Благословенна ти між жінками ру- ськими”.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |