гита

1. (історичне) Старовинна струнно-щипкова музична інструмент, поширена в Європі в епоху Відродження та Бароко, попередник сучасної гітари, з овальним корпусом, плоскою нижньою декою та віялоподібним грифом.

2. (рідко) Народна назва деяких струнних музичних інструментів, зокрема, різновиду скрипки або примітивної гітари в українському побуті.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |