гита

[ɦɪtɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. (Мистецтво) –

    (історичне) Старовинна струнно-щипкова музична інструмент, поширена в Європі в епоху Відродження та Бароко, попередник сучасної гітари, з овальним корпусом, плоскою нижньою декою та віялоподібним грифом.

  2. (Мистецтво) –

    (рідко) Народна назва деяких струнних музичних інструментів, зокрема, різновиду скрипки або примітивної гітари в українському побуті.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гит, р. гита, д. гитові, з. гита, о. гитом, м. гиті, к. гите

Більше записів