гвіздь

1. Металевий стрижень із загостреним кінцем та головкою, призначений для з’єднання або кріплення деталей (переважно дерев’яних) шляхом забивання.

2. (переносне значення) Найважливіша, центральна ідея, думка, ядро чогось; суть справи.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |