гусівник БукваГ 1. Музичний інструмент, різновид гуслів, що має корпус у формі крила та струни, на яких грають за допомогою медіатора. 2. Музикант, який грає на гуслях або гусівнику. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←гусячкаправославність→