гусівник

1. Музичний інструмент, різновид гуслів, що має корпус у формі крила та струни, на яких грають за допомогою медіатора.

2. Музикант, який грає на гуслях або гусівнику.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |