гусар

1. Легкий кавалерист у військах деяких європейських країн (зокрема, Угорщини, Польщі, Російської імперії), який відрізнявся характерним яскравим мундиром (ментиком, доломаном, чикчирами) та озброєнням (шаблею, пістолетами, карабіном).

2. У переносному значенні — зухвалий, відчайдушний, удалий чоловік, часто з відтінком романтики та бешкету.

Приклади вживання

Приклад 1:
На крісло вискочив молодий гусар, з Сангушків, вино з його келиха плеснуло на підлогу, але він не зважав і вигукнув: — Панове, я пропоную не брати в похід шаблі, ми те бидло заженемо батогами.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |