1. Який видає гуркіт, гуркоче; гучний, дзвінкий (про звук).
2. Який багато гуркоче, створює гуркіт; шумний, галасливий (про явище, предмет або істоту).
гуркітливий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови