гуркіт

1. Гучний, різкий звук, що виникає від удару, падіння або зіткнення твердих предметів, а також від пострілів, вибухів тощо; гуркотіння.

2. Глухий, потужний звук, що супроводжує природні явища, наприклад, грім, обвал скель, льодовика тощо; гуркотіння.

3. Переносно: інтенсивний, безперервний і гучний шум від роботи механізмів, руху транспорту тощо.

Приклади вживання

Приклад 1:
Гуркіт близької електрички, дощ лопотить у листі дерев, не можу заснути, все здається, що хтось заглядає до вікон. А вранці спущуся вниз, асистуватиму господареві в його спартанському побуті.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |