Значення
-
Гучний, різкий звук, що виникає від удару, падіння або зіткнення твердих предметів, а також від пострілів, вибухів тощо; гуркотіння.
-
Глухий, потужний звук, що супроводжує природні явища, наприклад, грім, обвал скель, льодовика тощо; гуркотіння.
-
Переносно: інтенсивний, безперервний і гучний шум від роботи механізмів, руху транспорту тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гуркіт, р. гуркоту, д. гуркотові, з. гуркіт, о. гуркотом, м. гуркоті, к. гуркоте