1. Діалетна назва процесу або дії, що позначає важке, шумне дихання, задишку, часто через фізичне навантаження або хворобу.
2. У переносному значенні — важка, напружена робота, пов’язана зі значними зусиллями.
гупання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Одним пострілом убивають двох зайців… Знову гупання й знову несамовитий крик… Знову… Знову… По стелі тупцяється багато ніг, галасують, а над усім зринає фугасом зовсім неймовірний, нелюдський, безтямний рев після кожного удару… Сергєєв зблід, дослухаючись до того реву над головою, хоч і удає з себе байдужого, «залізного».
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: іменник (однина) |