гуна

1. У філософії санкх’ї — одна з трьох первинних якостей (сутностей) матерії (пракриті), що є основою психофізичної організації світу та індивіда: саттва (ясність, гармонія), раджас (рух, дія) та тамас (інертність, темрява).

2. У ширшому вжитку — будь-яка властивість, риса, якість (часто в множині: гуни) предмета, явища або людини.

Приклади вживання

Приклад 1:
Така м а- шина була би еквівалентна вічному двиг у- ну, тому її називають вічним двигуном другого роду, на відміну від ві чного дв и- гуна першого роду, який повинен створю- вати роботу з нічого, без затрати енергії. Вічний двигун першого роду про- тирічить закону збереження енергії; вічний двигун другого роду не протирічить зак о- ну збереження енергії, але він протирічить другому закону термодинаміки.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |