1. У спосіб, властивий гумору; так, що викликає сміх або посмішку; жартівливо, комічно.
2. У літературі, мистецтві: з елементами гумору; у жанрі гумору.
гумористично
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Чи ж не ти сама, мегеро, наказала мені, щоб я приходив до їдальні точнісінько об осьмій годині, не раніш!» — намовляв він себе та без усякої таки злості, навіть гумористично трохи. M-me Боброва спершу мовчки, згорда дивилася, як Андрій сьорбає свою каву, потім узяла зі столу телеграму та якийсь заліплений конверт.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
— Це такий краєвид, що нікому не завадить… — гумористично докинув він і вдихнув у себе свіже морське повітря. — Ну, але ми вже вдома, можна сказати.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
— «Oui, je me suis retourné a mes vomissements», — голосно і повільно процідив собі він, згадуючи начебто якийсь уступ із Біблії та й навмисне даючи йому гумористично-курйозний французький переклад. Тільки ж гумор той був і недовгий, і силуваний, Henkershumor, гумор вішальника перед катом.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |