1. Людина, яка схильна до постійних розваг, веселощів, застіль, часто зі зловживанням алкоголем; бешкетник, гульвіса.
2. (переносне значення) Той, хто веде безтурботне, легковажне життя, схильний до марнотратства та насолод.
гуляка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Таланти типу Моцарта — на позір «гуляка праздный», а сам натхненний творець. У Тичини інший талант.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |