Значення
-
Низький, глибокий, тривалий звук, що виникає від коливань повітря, води або ґрунту, часто створюваний віддаленими пострілами, громами, роботою потужних механізмів, натовпом людей тощо.
-
Відголос, відлуння, що триває після закінчення первинного звуку, наприклад, у великому приміщенні або в горах.
-
Переносно: інтенсивне обговорення, сурмління, тривожні чутки, які широко поширюються в суспільстві.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гул, р. гулу, д. гулові, з. гул, о. гулом, м. гулі, к. гуле