гул

1. Низький, глибокий, тривалий звук, що виникає від коливань повітря, води або ґрунту, часто створюваний віддаленими пострілами, громами, роботою потужних механізмів, натовпом людей тощо.

2. Відголос, відлуння, що триває після закінчення первинного звуку, наприклад, у великому приміщенні або в горах.

3. Переносно: інтенсивне обговорення, сурмління, тривожні чутки, які широко поширюються в суспільстві.

Приклади вживання

Приклад 1:
Та й непросто, як влучно зауважила О. Забужко, «всидіти в робітні під лютий гул поблизьких барикад». Відчуваю зобов’язання перед своїми друзями шістдесятниками, особливо перед тими, хто вже не може сказати про себе, — Василь Стус, Алла Горська, Зіна Ґеник-Березовська, Іван Світличний… А щодо реалізації себе доведеться, мабуть, відкласти це до свого наступного втілення в часі й просторі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— увечерi, в самому розповнi фестивальної програми, в густих випарах поту й алкоголю, куди ти зiйшла з естради, вiдчитавши своє — два вiршi, два холєрно добрi вiршi просто в нетверезий гул злитих в одне довкружне блимання жовтоплямних фiзiй, точнiше, поверх нього — тримаючись за звук власного, нi на що не вважаючого, тiльки словам пiдвладного голосу, прилюдний оргазм, от як це називається, але вставляє публiку — завжди i всюди, навiть коли слiв нiхто нi фiга не тямить, навiть у чужомовному оточеннi, вперше ти це звiдала колись на писательському збiговиську в однiй азiятськiй країнi, де тебе з чемностi прошено почитати рiдною мовою — you mean, it is not Russian? — i ти стала читати, з обиди й розпуки (остопранцюватiли зi своїм Russian’ом ще тодi!)
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
— казала ти, сидячи в барi “У Крiстофера” на Портер‑сквер, ти випила натще два келихи каберне‑совiньйон, i тебе трошки розпружило — вперше за тi кембрiджськi мiсяцi, запаморочливо легким, дерзновенним пiдняттям, ой випила — вихилила, сама себе похвалила, ех жаль, нема з ким заспiвати, — Лiса i Дейв слухали, як малята рiздвяну казку, забувши хрумтiти чiпсами, Slavic charm, ось як це в них називається, — ти любила той бар, глуху пляшкову зелень декору, яка наводила на гадку про ломбернi столики, так само як i низь‑кi свiтла, що вiдсувають лиця у притемок, i чоловiкiв, скупчених при шинквасi за спогляданням бейсбольного матчу, i гул голосiв, i нiч за далекими вiкнами, її густий коричневий вар, в якому плавляться жовтi цукати лiхтарень, — все нараз, бо тiльки так i дається увiйти в свiт чужого: приймаючи все нараз, усiма змислами, i ти це вмiла, ти просто втомилася, за всi роки бездомних блукань, любити свiт самотою — проходити анонiмною й нерозпiзнаною через сутенiючi аеровокзали, ресторани й бари з теплими вогнями, морськi узбережжя з надбiгаючим шелестом прибою по рiнi, вранiшнi готелi з кавою в холлi, — “Where are you from?” — “Ukraine”, — “Where is that?”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: іменник (однина) |