Словник Української Мови
Буква
1. Який має властивість гризти, різко діяти на органи смаку або нюху; гострий, пекучий, терпкий (про смак або запах).
2. Який викликає неприємне, різке відчуття холоду; пронизливий, холодний (про мороз, вітер тощо).
3. Переносно: гострий, уїдливий, образливий (про слова, тон, почуття).
Приклад 1:
У принаді гачок заховався; Знада як квапно втече, лишиться гак лиш гризький. Та не така чеснота, бо вона робить душу стійкою, Спершу, як трійло, гірка, згодом солодка, як мед.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
1934 Tarde venientia Тітанії Щасливий, хто не знає пізніх літ, Хто тішиться прозовими рядками, Де «Книга Рут» і «Пісня над піснями», І дотепу гризький, колючий дріт. Біда, хто тратить сон і апетит, Кому життя — немов бурлацькі лями, На кого скрізь чигають вовчі ями І жалить сумніву дрібний москіт.
— Зеров Микола, “Камена”