Словник Української Мови
Буква
1. Розкушувати, роздроблювати зубами щось тверде, відкушуючи невеликі шматочки.
2. Пошкоджувати, обгризати щось зубами (про тварин, комах).
3. Перен. Викликати тривогу, сумніви, мучити (про почуття, думки).
4. Розм. Сварити, дорікати, докоряти когось.
5. Розм. Постійно і настирливо чіплятися до когось, злити.
Приклад 1:
Не прийшли до розуму, не приходять, бо немає в їхніх серцях Вітчизни, а тільки попіл, єднаються, але в зграї, щоб гризти одне одного, повзають на чотирьох перед чужими зверхниками і продаються чужоземним начальникам. А тому, який дорвався до найвищої влади, ця земля, ця вітчизна — чужа, він плазує перед сусідніми зверхниками, злизує порох з їхніх патинків, плює на все рідне.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Кажу: женися, Гнате, – не слуха… Ну, та вже насяду я на нього й доти буду гризти, поки таки цiєї осенi не оженю. Пора, а то зовсiм розпаскудиться!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”