1. (діал.) Те саме, що гримотіти — видавати сильні, гучні звуки, гуркотіти (про грім, гарматні постріли, удар грому тощо).
2. (перен., діал.) Гучна, бурхлива розмова, суперечка, лайка; галас, гамір.
гримотіння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Це тривало увесь час, поки я милася, втираючи в себе, в кожну зі своїх залоз, пахучий жель і щомиті здригаючись від гримотіння в кімнаті; Різенбокк, на щастя, не прокидався, по шию занурений у теплій ванні. Мені снилися тьмяні галявини, сонна трава.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |