1. (розм.) Грізно, сердито говорити, дорікати, сварити когось; гарячитися, лаятися.
2. (перен., розм.) Про явища природи: видавати глухі, грізні звуки; гуркотіти, греміти (про грім, бурю, хуртовину тощо).
гримати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він виголодався за роботою й почав гримати, що Кайдашиха опізнилась з хлібом. — Опізнилась.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
А то ти як почнеш гримати, то тiльки сварка зчиниться. — Добре, я перечасую, помовчу трохи, — побачимо, якi з його люди будуть.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: дієслово () |