Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісна чоловіча ім’я, що вживається в українській мові; варіант церковного імені Григорій.
2. (у народній астрономії) Народна назва сузір’я Оріона, що вживається в деяких регіонах України.
3. (іст., діал.) Назва весняного місяця березня в народному календарі, пов’язана з днем пам’яті святого Григорія Богослова (12 березня за старим стилем).
Приклад 1:
ЛИСТИ КИЇВ НА УКОВА ДУМКА 1983 Уі РЕДАКЦІЙНА C44 КОЛЕГІЯ І. О. Дзеверіи (голова) М. П. Бажан О. Т. Гончар Ю. Е. Григор’ев (секретар) B. Г. Дончик М. Г. Жулииський (заступник голови) П. А. Загребельний C. Д. Зубков Є. П. Кирилюк О. В. Мишанич М. Новиченко Д. В. Павличко Ф. П. Погребенник В. М. Русанівський М.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Виявляється, дочка Хвильового евакуювалась кудись із чоловіком, що працював на заводі, і потягла за собою Юлію Григор. Стара, кажуть, не хотіла їхати, плакала, але мусіла.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 3:
Тютюнник Юрій — генеральний хорунжий армії Укрі їнської народної республіки, начальник штабу Григор‘єв З 1924 p. проживав на Радянській Україні; ростріляни у 1929 p. XLV 1. Подив — від трьох російських слів — «Политический оі дел дивизии».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”