1. Поводитися грубо, неввічливо, нешанобливо по відношенню до когось; говорити грубості, ображати словами або поведінкою.
2. (у значенні безособового дієслова) Проявлятися як ознака грубості, неввічливості (у словах, тоні, поведінці).
грубітися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |