Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від “гроші”: невелика кількість грошей, дрібні гроші; часто вживається щодо невеликих сум, заощаджень або грошей дитини.
2. (перен., розм.) Фінансові кошти, капітал (зазвичай з відтінком іронії або зневаги).
3. (іст.) Назва дрібної розмінної монети (перев. мідної), що карбувалася на українських землях у різні періоди (напр., у Галицько-Волинському князівстві, у Великому князівстві Литовському, у Гетьманщині).
Приклад 1:
Тут всякії були цехмістри, І ратмани, і бургомістри, Судді, підсудки, писарі, Які по правді не судили, Та тілько грошики лупили І одбирали хабарі. І всі розумні филозопи, Що в світі вчились мудровать; Ченці, попи і крутопопи, Мирян щоб знали научать; Щоб не ганялись за гривнями, Щоб не возились з попадями Та знали церков щоб одну; Ксьондзи до баб щоб не іржали, А мудрі звізд щоб не знімали,- Були в огні на самім дну.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Потурай тiльки їм: вони, пожалуй, радi, щоб тобi за все, про все шептати, аби б грошики лупити. А хто що може чоловiковi зробити, опрiч бога милосердного?
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Так же Наум не тiї, бо дуже не любив нi знахурок, нi ворожок, що тiльки дурникiв обдурюють та з них грошики луплять, а самi не можуть нiякого добра нiкому зробити, хiба тiльки бiду, так так! От вiн зараз дiстав iорданської води та й звелiв Настi, щоб нею натерла Марусi бiк, де болить, i дав тiєї ж води трошки напитись, а сам пiдкурював її херувимським великоднiм ладаном, помоливсь з Настею богу… аж ось i Маруся притихла й стала б то засипати.
— Самчук Улас, “Марія”