1. Збирати, накопичувати щось у великій кількості, нагромаджувати.
2. Об’єднувати людей у спільній діяльності або для досягнення спільної мети; організовувати громаду.
громадити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Відтоді «здирця смердючий» став громадити статки, розжився і став невмирущим, адже «щоб вішатись, також потрібна якась душа». І жбурляв він камінням в розп’ятого Божого сина, Катував християн і дівчат-неофіток шмагав, А тоді став взірцевим християнином, І доносом, і вогнищем бився во славу Христа… І столикий, як ідол індійський, сторукий, як Брама, Був при тронах і плахах кривавих за вірного пса, Відчиняв перед ворогом рідного міста браму, «Аутодафе!» — кричав і на Бруна доноси писав… Був фіскалом.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Вона й дома порається, вона й з батьком у поле чи громадити, чи жати; бо вже й Наум, дивлячись на неї, що вона стала розважатись, i собi повеселiшав i дума: “Слава тобi господи! Ще тiльки спасiвка наступа, а вже Маруся зовсiм не та, як унов народилася; туж-туж i Василь буде; тодi вдарю лихом об землю, мерщiй справлю весiлля, та й нехай собi живуть”.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: дієслово () |