Словник Української Мови
Буква
1. Яка стосується громадянства як правового зв’язку особи з державою, що визначає її права та обов’язки.
2. Яка належить громадянам, здійснюється ними або складається з них; цивільна, невійськова.
3. Яка стосується життя та взаємин людей у суспільстві, суспільна.
4. Яка відповідає нормам поведінки свідомого члена суспільства, пов’язана з почуттям відповідальності та обов’язку перед ним.
Приклад 1:
Відтак зростає суспільна цінність індивіда, розвиваються його творчі потенції, зміцнюється громадянська дієздатність. Це особистість не втрачена для суспільства, а, навпаки, обернена до нього.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
По селах, мiстах i мiстечках лютувала громадянська вiйна. То тут, то там блискали пожари, i днi переповнились кулеметним татаканням.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Досить вже вiн настраждався на фронтах, себто у Наросвiтi, коли була громадянська вiйна. — А все-таки, — насiдав товариш Мрачний, — все-таки скажiть менi: невже й по-вашому потрiбна ця iдiотська самокритика?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”