Словник Української Мови
Буква
1. Великий шум, гуркіт, гук, що виникає від падіння, удару, вибуху тощо.
2. Розмова, обговорення, чутки, які широко поширюються серед людей.
3. Застаріла назва великого решета для просіювання та сортування сипких матеріалів (піску, щебеню, руди тощо).
4. (Технічний термін) Вібраційна машина, сито для механічного сортування (грохочення) сипких матеріалів за величиною частинок.
Приклад 1:
— i грохот хриплого реготу покотився в темнi княжi покої. Я цього реготу чекав.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 2:
Було море квiтiв на величезному майданi, i стояв грохот десятка оркестрiв. На головному плацi пiонери й комсомольцi робили фiзичнi вправи.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”