1. Місце, де розташовані поховання, могили; кладовище, цвинтар.
2. (у переносному значенні) Місце, що нагадує кладовище через наявність великої кількості залишків, уламків чогось (наприклад, техніки, споруд); символ занепаду або руйнації.
гробовище
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Це вони були відкривателями і зачинателями тієї жахливої сторінки, першої сторінки в епопеї невимовних людських страждань на цій землі… За ними пішли чередою безліч інших, більших і менших, відомих і безіменних каторжників… Серед них багато славних, оспіваних до того, а особливо після того, національних героїв цілої низки народів… Брязкаючи кайданами, вони вимощували кістками це гробовище, цю понуру «юдоль розпачу і сліз людських»… Професор розповідав повільно, помежи «вістами», але ерудитно і барвисто, як справжній професор історії взагалі, а Сибіру — зокрема. Він розповідав, власне, про те, про що всі знали бодай з тих тягучих і грізних, безнадійних і розпучливих каторжанських пісень, які становили колись чи не половину всеросійського національного пісенного репертуару, та становлять ще й тепер, і що їх співано кожним колись і тепер.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Частина мови: іменник (однина) |