гріхопадіння

1. У християнській релігійній традиції — перший гріх, вчинений прабатьками Адамом і Євою в раю через порушення Божої заборони (споживання плоду з дерева пізнання добра і зла), що призвело до втрати ними первісної невинності, благодаті та вигнання з Едему, а також до появи первородного гріха в людському роді.

2. Переносно — тяжкий проступок, моральне падіння, відступ від високих принципів або чистоти; втрата духовної невинності, ідеалів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Вони покликані повернути — нехай подум-ки, нехай на мить — ту первісну гармонію й ідеальний світолад, що панували до незнаного «гріхопадіння». Максим не відкидає Бога як такого, а лише у формі «огненної інвективи» дошукується сенсу божественних законів і причин порушення рівноваги між Небом і Землею.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |