Приклад 1:
— Але, холера ясна, маю враження, ніби старого дідька зараз поб’є грець від такого активного розтирання… — Не хвилюйся, братчику, — ані не кліп на те Ада. Щодо пана Казаллеґри, то він і справді не жартом розпалився і говорив з дедалі більшою жагою та вимовністю: — Я бачив десять тисяч карнавалів!..
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
На вiдмiну вiд тих, котрi транслюються по тутешнiх “па‑блiк ченнелз”, — коли в найнапруженiшi хвилини, з холодком мимовiльного остраху стежачи, як герой мчить порожнiм тунелем, де з‑за рогу на нього от‑от вихопиться престрашенне чудовисько, спохоплюєшся — а хай йому грець! — що все ж повинно скiнчитися гаразд — ще двi‑три хвилини, сутичка, купа‑мала, качання по пiдлозi, i чудовисько, несвiт‑ськи ревнувши, якимось дивом розточиться в прах, а мужнiй, тiльки трохи поскубаний герой, повитий димами пожариська, переводячи дух, пригорне до себе врятовану Шерон Стоун, чи ту другу кралю, чорнявеньку, як‑її‑там, — i наринула, було, тривога вмент являє всю свою смiхо‑виннiсть: знов цим голлiвудiвським гаям вдалося, бодай на мить, тебе ошукати!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
), а в часi любосного воркотання мимобiжно згадавши “Не захист мрiй — блаженний дiм…,” тут‑таки запускатися в пiвгодинний коментар про життя i творчiсть автора — це, знаєш, був у тридцятi такий поет на Захiднiй Українi, — i отак, хай йому грець, все життя! — професiйна українiзаторка, наче ще по одному органу їм усiм нарощуєш, коли‑небудь наша незалежна, чи радше ще‑не‑вмерла, якщо до того часу не вмре, мала б запровадити якусь спецвiдзнаку — за кiлькiсть українiзованих койкомiсць, ти б їм загаратала список тобою навернених!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”