гренадер

1. Високий солдат, який у XVII–XVIII століттях відбирався до спеціальних підрозділів піхоти (спочатку — для метання ручних гранат).

2. У російській армії до 1917 року та в арміях деяких інших держав — солдат або офіцер елітних підрозділів піхоти, що відрізнялися високим зростом і добірним складом.

3. Переносно — про високого на зріст, статного чоловіка.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |