Значення
-
Високий солдат, який у XVII–XVIII століттях відбирався до спеціальних підрозділів піхоти (спочатку — для метання ручних гранат).
-
У російській армії до 1917 року та в арміях деяких інших держав — солдат або офіцер елітних підрозділів піхоти, що відрізнялися високим зростом і добірним складом.
-
Переносно — про високого на зріст, статного чоловіка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. гренадер, р. гренадера, д. гренадерові, з. гренадера, о. гренадером, м. гренадері, к. гренадере