греко-православний

[ɦrɛko-prɑʋoslɑʋnɪj] Прикметник

Буква:Г

Значення

  1. Пов’язаний з православ’ям візантійського обряду, що поширене серед слов’янських народів, зокрема українців та росіян, історично пов’язане з Константинопольською патріархією та використовує у богослужінні церковнослов’янську мову.

  2. Стосовний до християнських церков, які визнають віру та обряди, прийняті на Східній (Візантійській) частині християнського світу, на відміну від римо-католицької (латинської) традиції.

  3. Історично — стосовний до офіційної назви релігійної конфесії та церковної організації на українських землях у складі Речі Посполитої та Російської імперії (наприклад, “Греко-православна церква”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. греко-православний, р. греко-православного, д. греко-православному, з. греко-православного, о. греко-православним, м. греко-православнім

Більше записів