1. (від англ. ground — земля, ґрунт) У спорті, зокрема в тенісі, крикеті — спеціально обладнане ігрове поле або майданчик з певним покриттям.
2. (від англ. ground — земля, основа) У техніці та електротехніці — заземлення; провідник, що з’єднує електричне коло із землею або є спільним повертаючим проводом у схемі.
3. (від англ. ground — основа, тло) У мистецтві, дизайні та поліграфії — основний фон, задній план або нижній шар, на який наносяться зображення, візерунки чи текст.
4. (від англ. ground — земля) У архітектурі та будівництві — рівень поверхні землі, від якого ведеться відлік висот будівлі; також — природний ґрунт на будівельному майданчику.