гратуар

1. (від фр. grattoir) Інструмент у вигляді сталевої пластини з гострим краєм для зрізання, очищення або заскоблювання чого-небудь (наприклад, старого шару фарби, шпалер, іржі); скребок.

2. (від фр. grattoir) У поліграфії: різновид штихеля, сталевий різець для гравіювання на металі або дереві, а також для коригування клішé.

3. (від фр. grattoir) Археологічна знахідка — крем’яне знаряддя доби палеоліту з робочим краєм у вигляді півмісяця, призначене для обробки шкур.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |