1. Який відрізняється витонченою, легкою та вишуканою красою рухів, стати; стрункий, постатний.
2. Який вирізняється витонченістю, вишуканістю форми, ліній; легкий, гармонійний, елегантний.
граціозний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дражнилася коза, вистрибував граціозний чортик у виконанні молоденької звинної Ірини Жиленко, всі зичили «добрий вечір» господині й господареняткові, а над усіма височіла, як добрий дух цієї веселої громади, Алла. У своїй славнозвісній величній шубі, що, здавалося, всіх могла накрити й нагріти, як та леґендарна шапка молдавського хлопчика Гугуце, що в разі потреби виростала до гігантських розмірів і взимку могла накрити ціле село, вберігаючи людей від морозу.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: прикметник () |