границя

1. Умова, лінія або поверхня, що відділяє один предмет, тіло, простір, територію від іншого; межа.

2. Установлена державна межа, що відокремлює територію однієї країни від території іншої; кордон.

3. Крайня межа, кінцева точка чого-небудь у просторі або в часі; край, кінець.

4. Обмеження, допустима або максимально можлива міра чогось; поріг, ліміт.

5. Матем. Одне з фундаментальних понять математики, що означає величину, до якої необмежено наближається член деякої змінної послідовності або значення функції при певній зміні аргументу.

Приклади вживання

Приклад 1:
Миттєвим кутовим прискоре н- ням ε називається границя середнього кутового прискорення: dt d tlim t ωωε  =∆ ∆= →∆ . Отже, кутове прискорення дорівнює першій похідній за часом від кутової шв и- дкості.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Значення w в кожній точці поля періодично зміню- ється з частотою π ω в границя х від 0 до 2 00 Ewмакс εε= . Середнє значення w за п е- ріод пропорційне до квадрата амплітуди напруженості поля: ( ) >=−<=>=< ∫ кхкcosEwdtw 22 00 0 ωεεπ ω ωπ 2 00 E2 1 εε= . --- Андієвська Емма, "Роман про людське призначення" Приклад 3: Р-n перехід і його вольт- амперна характеристика Границя контакту двох напівпро- відників, один з яких має електронну, а і н- ший ді ркову провідність, називається електронно-дірковим переходом (або p -n sT 1 iT 1 σln T 1 D C B A Рис. 368 Dα α Елементи фізики твердого тіла 368 переходом).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |