грампластинка

1. Пластинка з твердого матеріалу (спочатку з шеллаку, пізніше — з вінілу), на поверхні якої нарізано звукозапис у вигляді спіральної канавки з мікронерівностями для відтворення звуку за допомогою грамофона або електропрогравача.

2. Циліндричний або дисковий носій аналогового механічного звукозапису, а також сам записаний на ньому аудіоматеріал (музичний, літературний тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |