Словник Української Мови
Буква
1. Механічний пристрій для відтворення звуку, записаного на платівки (грамофонні диски), що працює за принципом передавання коливань голки, що рухається по канавці, через мембрану на рупор.
2. Уживається також як загальна назва для ранніх моделей музичних програвачів, зокрема фонографів та патефонів.
Приклад 1:
Симетрично до грандіозного ліжка навпроти височів потертий турецький диван, а на його широкій спинці, що кінчалась угорі довгастою дерев’яною площинкою, самотньо підносив до стелі свій рупор грамофон, оточений з боків рівними купками платівок.Коло самих дверей у кутку чорніла буржуйка — бляшана пічка, що мала завданням огрівати взимку кімнату, а влітку на ній варено страву. Широка, підчеплена до стелі труба тяглася від неї просто до півкімнати, далі круто звертала й зникала в стіні над книжковою шафою.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”