Словник Української Мови
Буква
1. Система засобів та правил словотворення, словозміни та побудови висловлювань, властива певній мові; розділ мовознавства, що вивчає цю систему.
2. Підручник або посібник, що викладає правила певної мови.
3. Сукупність правил, яким підпорядковується будь-яка формальна система (наприклад, граматика музики, граматика мистецтва).
Приклад 1:
Найбільше досягнення староіндійської лінгвістики — граматика Паніні Аштадх’яї (містить приблизно 4000 граматичних правил), складена в середині І тис. до н. е. Її основна цінність полягає у повноті опису санскриту.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Водночас в монастирях стали виникати школи, що мали два рівні навчання: «тривіум» (граматика, риторика, діалектика) і «квадривіум» (астрономія, арифметика, геометрія, музика).425 Через арабів , які до кінця IX ст. захопили частину Європи , на континент проникли астрономічні твори Стародавньої Греції , а також результати арабських вчених .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”