градоначальництво

1. Орган місцевого самоврядування, що керував великим містом (переважно губернським або повітовим центром) та прирівнювався до губернських установ у Російській імперії XIX — початку XX століття; також посада та установа градоначальника.

2. Територія, адміністративна одиниця, якою керував градоначальник у зазначений період.

3. (Переносно) Керівництво, управління містом; міська влада.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |