Словник Української Мови
Буква
1. Посадова особа, яка очолює місцеве самоврядування у великому місті (зазвичай із спеціальним статусом), вищий керівник міської влади; голова міста, мер.
2. Історична посада керівника адміністрації у великих містах Російської імперії у XIX — на початку XX століття, що призначалася центральною владою.
Приклад 1:
В одній із них, що її умовно назвали «Ніппурський бідняк», ідеться про безталанного ніппурця, який жив у безпросвітній нужді і над яким позбиткувався місцевий градоначальник. Проте наш герой зумів із лихвою відплатити вельможі- здирникові.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”