Історичний термін для позначення системи експлуатації та політичного панування, заснованої на відкритому насильстві, примусі та захопленні чужого майна, що характеризувало суспільний лад доби раннього феодалізму, зокрема Київської Русі.
У переносному значенні — розбійницька, хижацька поведінка, діяльність, спрямована на незаконне заволодіння чужим майном, багатством або територіями шляхом насильства та обману.