говорючий

1. Який має здатність говорити, вимовляти слова; такий, що володіє мовленням.

2. Який озвучений, супроводжується мовою або коментарем (про фільм, телепередачу тощо).

3. Який містить звукозапис мови, що відтворюється при певних умовах (про листівку, плакат тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Але він був поставний, веселий, говорючий і любив товариство. Через свою веселу вдачу й гарний голос він подобавсь паннам і паніям.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: прикметник () |