Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто вміє господарювати, раціонально вести господарство; економний, працьовитий власник або керівник господарства.
2. Рослина або тварина, яку вирощують або розводять у господарстві з певною метою (на противагу диким або декоративним видам).
3. (заст.) Той, хто має господарство, власник майна; домовласник.
Приклад 1:
Людина практична і напрочуд енергійна, з природним розумом, що компенсувало брак систематичної освіти, талановитий господарник, якщо користуватися сучасною лексикою, він кожну справу, за яку брався, доводив до пуття. Як організатора і директора Вінницького музею я знаю його лише опосередковано — з розповідей інших, з фотографій і документів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”