Словник Української Мови
Буква
1. Загальна назва рослин, що вирощуються на городі (огороді) для споживання в їжу (овочі, коренеплоди, прянощі тощо), а також самих їстівних частин цих рослин.
2. (у спеціальному вживанні) Власна назва села в Україні, зокрема в Закарпатській області.
Приклад 1:
У них росте між тинами й городина та стоять пасіки. Мають вони і волів, і биків, корів та овечок, а про коней то й говорити нічого.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Вибивалась городина. Пiсля обiду всi виходили на роботу до Зубiвської левади.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”