Словник Української Мови
Буква
1. Невеликий птах родини горобцевих (Passer domesticus), з коричнево-сірим оперенням, що мешкає поблизу людських жител.
2. Рід птахів (Passer) родини горобцевих, до якого належать звичайний горобець, горобець польовий та інші види.
3. Переносно: про метушливу, невелику на зріст людину або дитину (часто з відтінком зневаги).
Приклад 1:
Цєпати, цівати: цвірінькати як горобець або курча (зву-конаслід). Ци — чи («ци ти здуріла?»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Зацвiрiнькав горобець i стих. Знову енергiйно зататакали ворожi кулемети й десь, уже тривожно, заiржав партизанський кiнь.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”