горлай

1. Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, утворене від діалектного “горлай” (той, хто голосно кричить, горлань) або пов’язане з назвою села Горлаї.

2. (діал., заст.) Людина, схильна до голосних криків, галасу, сварки; горлань, крикун.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |