Словник Української Мови
Буква
1. Глибокий душевний біль, страждання, спричинені нещастям, втратою, пригніченістю; велика печаль, туга, скорбота.
2. Нещастя, біда, лихо, важке випробування в житті.
3. (У фразеологізмах та побутовій мові) Вигук, що виражає співчуття, жаль або досаду (наприклад, “горе мені!”, “ой горе!”).
Приклад 1:
З такою господинею… ой горе! Ну вже й невісточка!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Если же кто не вернется домой, не заглянет в сердце свое и не убіет проклятыя оныя души, правдивее сказать, полка бесовскаго, тогда сердце отдается сим бурным вѣтрам, как лоточка, и исполняется: «Взволнуются и почити не возмогут…»; «Втайне восплачется душа ваша»; «О горе им, яко в путь Каинов поидоша». И не дивно, яко, не убив злых, убили невинную душу, по пословице: Daemon in daemona non suadet, lupus lupinam non est2.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Велике горе, що твого татка тут не буде. На бiса нам дармоїд?
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”