1. З почуттям власної гідності, з піднесеним усвідомленням своєї цінності або переваги; з вищістю.
2. Уперто, зарозуміло, з викликом; зневажливо.
3. Велично, величаво; з блиском, пишно.
гордо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тобі здається! Здається, кажеш?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
И жизнь, как посмотришь С холодным вниманьем вокруг, Такая пустая и глупая шутка!» — згадав він собі вірш Лєрмонтова і гордо взяв читати знов книжку, силуючись нічого не чути, про що там Лаговський перегукується із своєї кімнатки з його братами. XIX Знов якось трапилося так, що туапсинський голова запрохав до себе на вечір усю сім’ю Шмідтів.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
(i їй зараз же уявилось, як гордо каже, хряпаючи дверцятами машини: “Тату, це моя жiнка!” — те простолюдне “жiнка” в устах українських мужчин завжди пороло їй слух, але тут — тут вона б не гзилася, з усмiшкою ступила б, як iз журнальної обкладинки, у своєму шикарно просторому кармазиновому пальтi од “Лiз Кларбон” i чорних, гармошкою, чобiтках на височенних пiдборах, у розквашений дощами чорнозем — чи що там у них, глей?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прислівник () |