Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва пагорба або гори з вигнутою, горбатою вершиною, що часто зустрічається в топонімії України (наприклад, урочище Горбань).
2. Застаріле або діалектне позначення будь-якого пагорба, горба, невеликої височини з округлою вершиною.
3. У технічній термінології — опуклість, випуклість на поверхні чого-небудь (наприклад, на листі металу), або деталь, що має таку форму.
Приклад 1:
ГОРБАНЬ ІВАН СТЕПАНОВИЧ (нар.1928 р.) Експериментально обґрунтував квантову теорію дисперсії світла в розчинах.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
X Коло домка, де Завадська жила, зустрів Івана Семеновича маленький горбань, прибраний так елегантно, що відразу впадало в око його хоробливе потворство. «Де я бачив його?» — хотів пригадати Іван Семенович, а той уже посміхався йому безкровними вустами, вистромивши з дорогого хутра пташиний видок свій.
— Тютюнник Григорій, “Вир”