1. (Про людину) Який прагне до слави, пошани, визнання; честолюбний, славолюбний.
2. (Про вчинки, почуття тощо) Викликаний прагненням до слави, пошани; проникнутий честолюбством.
гонористий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Цей, такий злючий і гонористий, Сергєєв виявився досить смішним і цікавим хлопцем. Може, тому, що хотів утекти від усього душею, перепочити нею, він з величезним, інтересом слухав Андрієве меланхолійне оповідання про те, як і де люди живуть, які на світі є дівчата, як за тридев’ять земель квітнуть квіти й течуть ріки, як сходить сонце над Тихим океаном, як свистять вітри над Колимою… Андрій розповідав охоче.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикметник () |