гонінник

1. Той, хто переслідує когось, змушує тікати або виганяє; переслідувач.

2. Той, хто постійно когось ганьбить, зводить наклеп, знущається; гнобитель.

3. (у спеціальному контексті) Той, хто займається полюванням з собаками, мисливець-псар.

Приклади вживання

Приклад 1:
– сер­ди­то ки­дає зза­ду гонінник в ове­чий ле­мент та хльоска мок­рим пру­том.- Рист! Рист!..- підбадьорю­ють вівчарі та од­хи­ля­ють коліна од дірки, ку­дою ска­че у струн­ку вівця.- А!
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”

Частина мови: іменник (однина) |