гонг

1. Музичний інструмент ударного типу, що складається з металевого диска (зазвичай бронзового), підвішеного вертикально на рамі, по якому вдаряють спеціальною колотушкою для отримання глибокого, дзвінкого, вібруючого звуку; походить з Південно-Східної Азії.

2. Сигнальний пристрій у вигляді такого металевого диска, що використовується для подачі звукових сигналів (наприклад, для скликання людей, початку чи закінчення раунду в боксі).

Приклади вживання

Приклад 1:
Но таяк матч должин состоятись при любій погоді, то я виставляю заміну: каждий раз, када ударить гонг, вмєсто мене за доску сіда­ тиме син ілі дщерь рода людського. І запевняю тебе, мій ванючий канкурєнт, шо рано ілі поздно ти получиш по соплям».
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”

Частина мови: іменник (однина) |