Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка за дорученням доставляє посильні, повідомлення, накази тощо; посланець, кур’єр.
2. Той, хто приносить якусь звістку, сповіщає про щось (часто урочисто або поетично).
3. Заст. Вершник, який супроводжував авангард війська для розвідки та зв’язку; розвідник, зв’язківець у кінноті.
Приклад 1:
Пане гетьмане, до вас гонець від князя Острозького.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Вихід V Ті ж і гонець Гонець Листа прислав ось найяснійший круль. Фірлей От певна нам і рада, і надія.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
Виxід IX Богдан та гонець. Гонець (вбіга).
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”